Сьогодні наша громада пережила ще один болючий і важкий день – ми попрощалися з Героєм, воїном Махлинцем Михайлом Юрійовичем, який віддав своє життя за Україну, за мир на рідній землі, за кожного з нас.
Тіло загиблого Захисника зустрічали при в’їзді до селища Кольчино. Живим коридором шани мешканці громади ставали на коліна, проводжаючи траурний кортеж. Над тишею линув лише Дзвін пам’яті та тихий плач.
Чин похорону відбувся у храмі святого великомученика Георгія Побідоносця в селі Жборівці. У спільній молитві, зі сльозами на очах і болем у серці, земляки віддали останню шану Захиснику, який більше ніколи не повернеться додому, але навіки залишиться з нами – у пам’яті, у спогадах, у вдячності.
Провести Героя в останню путь прийшли рідні, близькі, духовенство, керівництво громади, працівники установ, освітяни, медики, працівники закладів культури, молодь і люди старшого віку – усі, для кого ця втрата стала особистим болем.
Махлинець Михайло Юрійович віддав найдорожче – своє життя – за Україну, за її свободу, незалежність і право нашого народу жити у власній державі. Його подвиг назавжди вписаний у новітню історію нашого краю та всієї України.
Державний Прапор, яким була накрита труна, зі сльозами прийняли з рук військового рідні Героя– як символ великої шани, вдячності та вічної пам’яті.
Цей день назавжди залишиться чорною сторінкою в історії нашої громади.
Вічна шана і вдячність. Спочивай з миром, наш Герою.
Герої не вмирають — вони назавжди залишаються з нами.
